Тематичнi консультацiї >

Права у трудових відносинах і підприємницькій діяльності

У сучасному суспільстві жінці вже не відводитися роль виключно матері, дружини чи домогосподарки. Жінка має можливість обирати роботу до душі, отримати гідну освіту, будувати кар'єру, робити бізнес. Професійна реалізація і можливість гідно заробляти для багатьох з нас мають велике значення. Водночас, жінки не хочуть робити вибір між роботою і сім'єю, хочуть мати і сім'ю, і дітей, і гідну роботу.

Чинним законодавством України передбачено цілий комплекс правових норм, які покликані гарантувати жінці таку можливість. Вони прямо націлені на те, щоб не допустити обмеження трудових прав жінки у зв'язку з її статевою приналежністю і необхідністю поєднувати роботу з материнством.

Однак, практика показує, що такі законодавчі норми не завжди підтримують роботодавці. Вони часто грубо і безцеремонно порушують права жінок, відмовляючи їм у заслуженому кар’єрному просуванні, позбавляючи законних гарантій і пільг. Особливо часто з несправедливими протиправними діями стикаються вагітні, багатодітні та одинокі матері. Багато жінок заявляють про свої права, але, не маючи достатніх знань і професійної підтримки, не можуть ефективно захистити свої права та інтереси в трудових відносинах.

Саме тому, ми будемо говорити про те, які у нас є права у трудових відносинах, як попередити порушення наших трудових прав, які механізми протидії трудовим правопорушенням існують. У нас Ви також зможете отримати професійну консультацію щодо Вашої особистої проблемної ситуації, щоб тверезо оцінити свої шанси на успіх і вибрати оптимальний шлях захисту своїх прав.

Крім того, жінки, які займаються підприємницькою діяльністю, зможуть отримати юридичну консультацію щодо ведення своїх бізнесів.
 

Запитати
Для того, щоб поставити запитання необхiдно увiйти або зарееструватися

Питання роздiлу

< назад

Вiдповiдь:

Відповідно до ч.1 ст. 56 Кодексу законів про працю на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Отже, у цій ситуації слід подати відповідну письмову заяву на ім'я керівника організації і чекати від нього видання відповідного наказу. Пороте слід чітко уявляти, що перехід на неповний робочий час спричинить пропорційне зменшення розмірів заробітної плати. Для уникнення цього можна запопонувати домовитись з керівником про скорочену тривалість робочого часу на підставі положень ч.4 ст.51 КзпП. Так, скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись у колективних договорах для жінок які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Слід зазначити, що така дія є правом, а не обов’язком підприємств, установ і організацій. Відповідно до ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

04.02.2014 Володимир Ковальчук