Тематичнi консультацiї >

Права у трудових відносинах і підприємницькій діяльності

У сучасному суспільстві жінці вже не відводитися роль виключно матері, дружини чи домогосподарки. Жінка має можливість обирати роботу до душі, отримати гідну освіту, будувати кар'єру, робити бізнес. Професійна реалізація і можливість гідно заробляти для багатьох з нас мають велике значення. Водночас, жінки не хочуть робити вибір між роботою і сім'єю, хочуть мати і сім'ю, і дітей, і гідну роботу.

Чинним законодавством України передбачено цілий комплекс правових норм, які покликані гарантувати жінці таку можливість. Вони прямо націлені на те, щоб не допустити обмеження трудових прав жінки у зв'язку з її статевою приналежністю і необхідністю поєднувати роботу з материнством.

Однак, практика показує, що такі законодавчі норми не завжди підтримують роботодавці. Вони часто грубо і безцеремонно порушують права жінок, відмовляючи їм у заслуженому кар’єрному просуванні, позбавляючи законних гарантій і пільг. Особливо часто з несправедливими протиправними діями стикаються вагітні, багатодітні та одинокі матері. Багато жінок заявляють про свої права, але, не маючи достатніх знань і професійної підтримки, не можуть ефективно захистити свої права та інтереси в трудових відносинах.

Саме тому, ми будемо говорити про те, які у нас є права у трудових відносинах, як попередити порушення наших трудових прав, які механізми протидії трудовим правопорушенням існують. У нас Ви також зможете отримати професійну консультацію щодо Вашої особистої проблемної ситуації, щоб тверезо оцінити свої шанси на успіх і вибрати оптимальний шлях захисту своїх прав.

Крім того, жінки, які займаються підприємницькою діяльністю, зможуть отримати юридичну консультацію щодо ведення своїх бізнесів.
 

Запитати
Для того, щоб поставити запитання необхiдно увiйти або зарееструватися

Питання роздiлу

< назад

Вiдповiдь:

Доброго дня! Розуміємо Вашу занепокоєність. Так, держава створює певну систему пільг одиноким матерям, але, за передбачених законом підстав, роботодавець може застосовувати до працівника такий захід, як рішення про зменшення заробітної плати(зміна істотних умов праці). І статус одинокої матері при цьому не враховується. Щоправда, роботодавець може вчинити таку дію без Вашої згоди тільки у випадках змін в організації виробництва та праці. Якщо ж такізміни не вводяться, власник не має права змінитиістотніумовипраці (тобто змінити Вам заробітну плату).


Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 установлено, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, впровадження передових методів, технологій тощо.


Таким чином, при змінах в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати істотні умови праці, а саме: системи та розміри оплати праці, зменшувати надані пільги, змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, суміщення професії, змінювати розряди і найменування посад тощо (частина третя ст. 32 Кодексу Законів про працюУкраїни).


Частиною 3 ст.32 КЗпП на власника покладені обов'язки попередити працівника за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також зміну істотних умов праці працівника.Вас мають письмовоознайомити з відповідним рішенням керівництва. Ви можете погодитись продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, але можете й відмовитися від продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці.


Якщо Ви погоджуєтесь працювати у нових умовах – Вас можуть попросити дати письмову згоду на продовження роботи на змінених умовах.
Про відмову працювати на змінених умовах праці Ви необхідно повідомити роботодавця письмово протягом двох місяців з дати повідомлення Вас про зміну суттєвіх умов праці.


У випадку Вашої відмови продовжувати роботу у зв'язку зі змінами істотних умов праці (не влаштовує заробітна платня тощо), Ваш трудовий договір припиняється на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП .


При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 Кодексу Законів про працю, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку(стаття 44 Кодексу Законів про працю України).


Звертаємо Вашу увагу: у випадку порушення вищеописаної процедури, а також у випадку порушення роботодавцем інших Ваших трудових прав, Ви маєте законне право оскаржувати дії або бездіяльність роботодавця у суді відповідно до Конституції України та глави 15 Кодексу Законів про працю України.

 

21.11.2014 Ірина Сергієнко